Біогенність ґрунту

Біогенність ґрунту — це інтегральний показник, що характеризує загальну насиченість ґрунту живими організмами (мікроорганізмами, безхребетними тваринами) та інтенсивність їх розмноження. Це кількісна міра “життя” у ґрунті, яка виражається у чисельності мікроорганізмів (КУО — колонієутворюючих одиниць) на 1 грам ґрунту або у масі біоти на гектар.

Чому це важливо?

Біогенність є прямим індикатором потенційної родючості. Мінеральні добрива, внесені в “мертвий” ґрунт (з низькою біогенністю), засвоюються рослинами значно гірше (коефіцієнт використання 20-30%), ніж у ґрунті з високою біогенністю (до 60-70%), де мікрофлора активно переробляє та хелатує елементи живлення.

Фактори, що впливають на біогенність

Рівень біогенності не є сталим і залежить від технології землеробства:

• Сівозміна: Монокультура призводить до “ґрунтовтоми” і зниження видового різноманіття біоти.
• Органічні добрива: Внесення гною, компосту або сидератів різко підвищує біогенність (їжа для бактерій).
• Обробіток ґрунту: Інтенсивна оранка з перевертанням пласта спричиняє “мікробний вибух” (швидку мінералізацію гумусу), після чого чисельність мікрофлори падає. No-Till сприяє стабілізації біоти, особливо грибної (мікоризи).
• Пестициди: Надмірне використання фунгіцидів та ґрунтових гербіцидів пригнічує біогенність.

Діагностика

Визначити біогенність можна лише в мікробіологічній лабораторії шляхом посіву ґрунтової суспензії на поживні середовища (МПА, Чапека тощо). Проте непрямим індикатором у полі є швидкість розкладання пожнивних решток.