Словник агронома / Ґрунтознавство

Біологічна активність ґрунту

Біологічна активність ґрунту — це сукупність біологічних процесів, що відбуваються в ґрунті під впливом життєдіяльності мікроорганізмів, безхребетних тварин та кореневих систем рослин. Якщо “біогенність” показує кількість організмів, то “біологічна активність” показує інтенсивність їх роботи (швидкість обміну речовин і енергії).

Методи визначення активності

Оцінка біологічної активності дозволяє агроному спрогнозувати швидкість мінералізації органіки та вивільнення азоту. Використовують такі методи:

1. Дихання ґрунту (Виділення CO₂)

Вимірювання інтенсивності виділення вуглекислого газу з поверхні ґрунту (“ґрунтове дихання”). Це інтегральний показник, який показує сумарний метаболізм усієї біоти. Високий рівень CO₂ свідчить про активне розкладання органічної речовини.

2. Ферментативна активність

Визначення активності ґрунтових ферментів, які каталізують специфічні реакції:

  • Уреаза: Перетворює сечовину в аміак (важливо при внесенні карбаміду).
  • Нітратредуктаза: Бере участь у циклі азоту.
  • Фосфатаза: Мобілізує органічний фосфор.
  • Каталаза: Показник загальної біогенності.
3. Аплікаційний метод (Розкладання клітковини)

Найпростіший польовий метод. У ґрунт на певний час (1-2 місяці) закопують смужку лляної тканини. За втратою маси тканини (ступенем її розкладання) судять про активність целюлозоруйнівних бактерій. Це прямий індикатор того, як швидко на полі перегниватиме солома.

Практичне значення

Висока біологічна активність — запорука “здоров’я” ґрунту (Soil Health). Вона забезпечує:

← Повернутися до словника