Словник агронома / Меліорація

Біологічна меліорація

Біологічна меліорація (біомеліорація) — це система заходів, спрямованих на докорінне покращення несприятливих фізичних, хімічних та біологічних властивостей ґрунту за допомогою живих організмів (переважно рослин). Це “м’який”, екологічний спосіб відновлення деградованих земель.

Напрямки біомеліорації

1. Фітомеліорація (Культури-меліоранти)

Використання рослин з потужною кореневою системою для розпушування ґрунту (“біологічний плуг”) та збагачення його органікою.

  • Люцерна, Буркун: Їх стрижневі корені пробивають ущільнені шари (плужну підошву) на глибину до 2-3 метрів, покращуючи дренаж та аерацію.
  • Гірчиця біла, Редька олійна: Використовуються як сидерати. Знижують щільність ґрунту, пригнічують нематод та перетворюють важкодоступні фосфати у доступні форми.
  • Галофіти: Рослини, що витягують солі з засолених ґрунтів (солончаків).
2. Агролісомеліорація

Створення полезахисних лісосмуг. Вони виконують функцію вітролому, зменшують швидкість вітру, запобігають вітровій ерозії (пиловим бурям), сприяють рівномірному розподілу снігу та зменшенню випаровування вологи влітку.

3. Зоомеліорація

Використання дощових черв’яків (вермикультура) для переробки органічних решток та покращення структури ґрунту (створення копролітів).

← Повернутися до словника