Гуміфікація — це складний біохімічний процес перетворення органічних решток (соломи, листя, коріння) у специфічні гумусові речовини (гумінові кислоти, фульвокислоти, гумін) під дією ґрунтових мікроорганізмів, вологи та кисню.
Умови успішної гуміфікації
Для того, щоб солома стала гумусом, а не просто “згоріла” (мінералізувалася до CO₂), потрібні:
- Наявність вологи: 60-70% НВ. У сухому ґрунті процеси зупиняються (муміфікація).
- Температура: +20…+25°C.
- Співвідношення C:N (Вуглець/Азот): Мікроби для роботи потребують азот. У соломі його мало (C:N = 80:1), тому бактерії забирають азот з ґрунту (іммобілізація), викликаючи азотне голодування наступної культури.
Правило компенсації азоту:При заробці в ґрунт 1 тонни соломи зернових необхідно додатково внести 10 кг д.р. азоту (наприклад, 30 кг аміачної селітри або 22 кг карбаміду). Це вирівнює баланс C:N і прискорює гуміфікацію.
Коефіцієнт гуміфікації
Показує, яка частка органіки перетвориться на гумус. Для гною він становить 0.2-0.3, для соломи — 0.1-0.15, для кореневих решток бобових — 0.25.
