Запилення (обпилення) — це життєво важливий біологічний процес перенесення пилку з пиляка тичинки (чоловічого органу) на приймочку маточки (жіночий орган) у покритонасінних рослин, або на насінний зачаток у голонасінних. Цей етап передує заплідненню і є обов’язковою умовою для формування насіння та плодів.
У природі та агрономічній практиці розрізняють кілька основних типів запилення, кожен з яких відіграє свою роль у розмноженні рослин та формуванні генетичного різноманіття.
Для перехресного запилення рослинам потрібні «посередники» (вектори). Залежно від способу перенесення пилку, рослини поділяються на дві великі групи.
Ентомофільні (запилюються комахами): До них належать соняшник, ріпак, гречка, фруктові дерева. Такі рослини приваблюють бджіл, джмелів та метеликів яскравими пелюстками, ароматом та солодким нектаром. Анемофільні (запилюються вітром): Це кукурудза, жито, більшість злакових трав, а також дерева (дуб, горіх). Їхні квіти зазвичай дрібні, непоказні та не мають запаху, проте вони утворюють величезну кількість легкого сухого пилку, який легко підхоплюється потоками повітря.
Ефективне запилення є одним із головних факторів, що визначають рівень врожайності. Наприклад, розміщення пасік поблизу полів з ентомофільними культурами може підвищити врожайність соняшнику чи гречки на 20-50%. Водночас несприятливі погодні умови під час цвітіння — тривалі дощі (змивають пилок і ховають комах) або сильна спека і посуха (пилок стає стерильним) — призводять до масового утворення пустоцвітів та значних втрат врожаю.