Шкодочинність — це здатність шкідливих організмів (комах-шкідників, фітопатогенних грибів, бактерій, вірусів та бур’янів) негативно впливати на культурні рослини, завдаючи їм пошкоджень або пригнічуючи їхній розвиток. Цей процес неминуче призводить до кількісних та якісних втрат майбутнього врожаю. Рівень шкодочинності зазвичай вимірюється у відсотках або центнерах втраченого врожаю з гектара.
Види втрат від шкодочинності
Негативний вплив шкідливих організмів на посіви сільськогосподарських культур класифікують за двома основними напрямками:
- Кількісні втрати: Пряме зниження маси та об’єму зібраного врожаю. Це відбувається через знищення вегетативної маси рослин, пошкодження кореневої системи, обпадання зав’язі, пустоколосість або повну загибель рослини.
- Якісні втрати: Погіршення товарних та технологічних показників продукції. Наприклад, зниження вмісту клейковини та білка у зерні пшениці (через клопа-черепашку), падіння цукристості у коренеплодах цукрових буряків, зменшення олійності насіння соняшнику, погіршення схожості насіннєвого матеріалу та накопичення мікотоксинів.
Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ)
В сучасній агрономії ключовим поняттям є ЕПШ — це така щільність популяції шкідника або ступінь розвитку хвороби/забур’яненості, за якої вартість збереженого врожаю перевищує витрати на проведення захисних заходів (застосування пестицидів).
- Якщо чисельність шкідника нижча за ЕПШ — хімічну обробку проводити економічно недоцільно (витрати на препарат та внесення не окупляться).
- Якщо чисельність досягла або перевищила ЕПШ — необхідно негайно застосовувати засоби захисту рослин (інсектициди, фунгіциди, гербіциди).
