Віковий стан особин (онтогенетичний стан) — це етап індивідуального розвитку рослини, який характеризується певними морфологічними ознаками та фізіологічними функціями. Це поняття дозволяє оцінювати структуру популяції рослин (наприклад, у травостої пасовища або в посівах багаторічних трав).
Повний життєвий цикл рослини поділяють на 4 періоди та декілька вікових станів:
Стан спокою. Рослина існує у вигляді насіння або сплячих бруньок. Метаболізм зведений до мінімуму.
Період активного вегетативного росту. Включає стадії:
– Проростки (живляться за рахунок насіння).
– Ювенільні рослини (“дитячий” тип листя).
– Імматурні (перехідні) та Віргінільні (дорослі вегетативні).
Рослина ще не цвіте.
Рослина здатна до розмноження (цвітіння та плодоношення). Це період максимальної господарської цінності для зернових та плодових культур.
Старіння. Припиняється плодоношення, відмирають окремі органи, спрощується життєва форма. Рослина втрачає продуктивність.
Оцінка вікового складу важлива для луківництва та садівництва. Якщо в травостої люцерни переважають сенільні (старі) особини, таке поле підлягає переорюванню, оскільки його продуктивність вже не відновиться.