Водний режим ґрунту — це сукупність усіх явищ надходження, переміщення, утримання та витрати вологи в ґрунті. Він визначається кліматичними умовами (кількість опадів, випаровуваність), властивостями ґрунту та глибиною залягання ґрунтових вод.
Тип водного режиму визначає напрямок ґрунтотворних процесів і стратегію агронома:
Кількість опадів перевищує випаровування. Волога просочується крізь весь ґрунтовий профіль до ґрунтових вод. Відбувається вимивання (лесиваж) солей, кальцію та поживних речовин. Формуються кислі підзолисті ґрунти. Зона: Полісся, Карпати.
Опадів менше, ніж можливе випаровування. Волога проникає лише на певну глибину (2-3 метри), не досягаючи ґрунтових вод. Між промоченим шаром і ґрунтовими водами лежить “мертвий горизонт” висушування. Солі та добрива не вимиваються глибоко. Зона: Степ, Південний Лісостеп (Чорноземи).
Ґрунтові води залягають близько до поверхні. Капіляри підтягують цю воду вгору, де вона випаровується, а розчинені в ній солі залишаються на поверхні. Це веде до вторинного засолення. Характерно для зрошуваних земель при поганому дренажі.
Агротехнічні заходи (снігозатримання, чистий пар, руйнування капілярів боронуванням) спрямовані на те, щоб перевести водний режим у найбільш сприятливий для культур стан — зберегти вологу в Степу або відвести її на Поліссі.