Пластичність ґрунту

Найпростіший спосіб — узяти грудку з глибини майбутнього обробітку й кинути її з висоти близько метра. Стигла грудка розпадається на грудочки-агрегати розміром 1–10 мм, перезволожена сплющується й мажеться, пересушена вибухає на пил і брили. Контрольний тест — спробувати розкачати між долонями шнур завтовшки близько 3 мм: якщо шнур розкочується й не тріскається, ґрунт ще в пластичному стані. Перевіряти треба в кількох точках поля, бо пониження й ущільнені колії доходять до стиглості на добу-дві пізніше.

Воно показує, наскільки широке вікно, у якому з полем взагалі можна працювати. За числа пластичності до 7 ґрунт майже не залипає й обробляється в широкому діапазоні вологості, за 7–17 вікно триває кілька діб, а понад 17 його доводиться ловити буквально за добу. Із цього числа випливають і вимоги до техніки: на важких ґрунтах критичні тиск на ґрунт, ширина шин і маса агрегату. Практично це впливає на планування: скільки одиниць техніки тримати, щоб пройти масив за наявне вікно.

У пластичному стані ґрунт не кришиться, а деформується: агрегати злипаються у суцільну масу й зминаються робочими органами. Після висихання ця маса стягується усадкою й перетворюється на щільні брили, які вже неможливо розбити без додаткових проходів. Одночасно нижче глибини ходу утворюється замазаний, ущільнений шар з порушеною поровою будовою. Тому один «зайвий» вихід у поле по вологому обертається кількома додатковими операціями і втратою структури на роки.

Саме число пластичності визначається гранулометричним і мінералогічним складом, тому радикально його не змінити — це властивість материнської породи. Але керувати можна поведінкою ґрунту в цьому діапазоні: накопичення органічної речовини й міцна грудкувата структура розширюють вікно, за якого ґрунт ще кришиться, а не мажеться. Працюють ті самі заходи, що й на структуру: органічні добрива, багаторічні трави й покривні культури в сівозміні, вапнування кислих ґрунтів, гіпсування солонцюватих. Ефект накопичувальний і помітний за кілька років, а не за один сезон.