Шкідники багаторічних зернобобових культур

Q: Чому насіння люцерни виглядає нормальним, але не сходить?

Найчастіша причина — люцернова товстоніжка: самка відкладає яйце у зав’язь, личинка виїдає вміст насінини, а оболонка лишається цілою. Партія має нормальний вигляд, але лабораторний аналіз показує різко занижену схожість. Виявляють розрізанням проби або за масою — заселені насінини істотно легші, тому частину відбирає пневмосепарація на очищенні.

Q: Як укіс замінює обробіток проти фітономуса?

Личинки фітономуса живляться у верхньому ярусі й прив’язані до молодих пагонів, тому скошування на початку бутонізації позбавляє їх корму і виносить більшість особин із поля разом із зеленою масою. Ефект підсилюють низький зріз і швидке вивезення валків: якщо маса лежить у полі кілька днів, частина личинок повертається на відростаючі пагони. На кормових посівах це дозволяє обійтися без інсектициду.

Q: Який укіс лишати на насіння?

У більшості регіонів України — другий. Перший укіс припадає на пік чисельності фітономуса й люцернового клопа, тому насінницький травостій має на ньому найбільші втрати генеративних органів. Другий формується після того, як зимуюче покоління зрізане з масою, і краще збігається з активністю диких бджіл-запилювачів, від яких залежить зав’язування насіння.

Q: Чому старі травостої страждають сильніше?

Багаторічні бобові не переорюють щороку, тож поле працює як постійний резерватор: зимуючі стадії фітономуса, апіона й товстоніжки накопичуються в поверхневому шарі ґрунту та рослинних рештках. З кожним роком щільність популяції зростає, а травостій зріджується й гірше компенсує пошкодження. Тому насіннєве призначення планують на другий-третій рік використання.

Шкідники багаторічних зернобобових культур — комплекс фітофагів люцерни, конюшини, еспарцету та лядвенцю. Ключова відмінність від однорічних бобових у тому, що поле не переорюється щороку: шкідники накопичуються на місці роками, а їхня чисельність зростає від першого до третього-четвертого року використання травостою.

На фото — люцерновий довгоносик-фітономус (Hypera postica), окремий вид із комплексу, який задає шкодочинність саме першого укосу: його личинки об’їдають точки росту й молоді листки ще до того, як травостій набере масу.
Фото: xpda, Wikimedia Commons, ліцензія CC BY-SA 4.0.

Види за характером пошкоджень

Листогризучі та сисні на травостої

Фітономус люцерновий (Hypera postica, H. variabilis) — личинки виїдають бруньки й молоді листки, за високої чисельності травостій виглядає посірілим і обгорілим.
Люцерновий клоп (Adelphocoris lineolatus) — уколи в стебла й суцвіття спричиняють опадання бутонів і череззерницю; на насінницьких посівах це шкідник №1.
Горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum) — колонії на верхівках у роки з теплою весною, послаблюють відростання після укосу.

Насіннєїди генеративних органів

Люцернова товстоніжка (Bruchophagus roddi) — личинка розвивається всередині насінини; уражене насіння зовні ціле, але порожнє й непроростаюче.
Люцернова квіткова галиця (Contarinia medicaginis) — деформує бутони, які не розкриваються й опадають.
Апіон конюшиновий (Protapion apricans) — головний шкідник насінницької конюшини, личинки виїдають зав’язі в головці.
Еспарцетова товстоніжка та тихіуси (Tychius spp.) — аналогічна шкода на еспарцеті.

Це важливо: На багаторічних бобових найдешевший «інсектицид» — це коса. Скошування в стислі строки на початку бутонізації знищує личинок фітономуса й товстоніжки разом із зеленою масою і різко обриває цикл розвитку. Тому підкісний захист будують так: на корм ідуть перший і другий укоси, а на насіння лишають той укіс, який виходить із-під піку чисельності шкідника — у більшості регіонів це другий.

Пороги й моніторинг

Обліки ведуть косінням сачком (по 10 змахів у 4–5 місцях) та підрахунком на облікових майданчиках. Орієнтовні пороги: фітономус — 10–15 личинок на 100 змахів або 5–8 екз./м² на початку відростання; люцерновий клоп на насінницькому посіві — 2–5 екз. на 10 змахів у бутонізацію; товстоніжка — понад 20 % заселених бобиків у пробі. Для кормового призначення пороги вищі: там втрата частини листкової маси не так критична, як утрата насіння.

Система захисту

Просторова ізоляція: нові насінницькі посіви відносять на 1 км і більше від старих травостоїв, які є резерваторами товстоніжки й апіона.
Термін використання травостою: насіння беруть із посівів другого-третього року, далі тиск шкідників зростає швидше за врожайність.
Підкошування й обробіток міжрядь: низький зріз і швидке вивезення маси не лишають личинкам кормової бази; на широкорядних насінницьких посівах працює і розпушування.
Збереження запилювачів і ентомофагів: люцерна залежить від диких бджіл, тому обробітки в цвітіння виключають, а на межах поля лишають нектароносні смуги. Для локального захисту застосовують також репеленти.
Інсектициди: за порогом до цвітіння — піретроїди й фосфорорганічні сполуки, з чергуванням класів; проти прихованоживучих личинок ефективні лише системні препарати, тому строк обробітку важливіший за дозу. Насінницький посів додатково контролюють на хвороби фунгіцидами.

Часті питання

Чому насіння люцерни виглядає нормальним, але не сходить?

Найчастіша причина — люцернова товстоніжка. Самка відкладає яйце у зав’язь, і личинка розвивається всередині насінини, виїдаючи вміст, тоді як оболонка лишається цілою. Зовні партія має нормальний вигляд і навіть проходить візуальний контроль, а лабораторний аналіз показує різко занижену схожість. Виявити це можна розрізанням проби або зважуванням: заселені насінини істотно легші, тому частину їх відбирає пневмосепарація на очищенні.

Як укіс замінює обробіток проти фітономуса?

Личинки фітономуса живляться у верхньому ярусі травостою й прив’язані до молодих пагонів. Скошування на початку бутонізації одномоментно позбавляє їх корму і виносить більшість особин із поля разом із зеленою масою. Ефект підсилюють низький зріз і швидке вивезення валків — якщо маса лежить у полі кілька днів, частина личинок встигає повернутися до відростаючих пагонів. Такий прийом дозволяє на кормових посівах узагалі обійтися без інсектициду.

Який укіс лишати на насіння?

У більшості регіонів України на насіння лишають другий укіс. Перший припадає на пік чисельності фітономуса й люцернового клопа, тому насінницький травостій на ньому має найбільші втрати генеративних органів. Другий укіс формується вже після того, як зимуюче покоління зрізане разом із масою, і має чистішу фазу цвітіння. Додатковий аргумент — кращий збіг цвітіння з активністю диких бджіл-запилювачів, від яких прямо залежить зав’язування насіння.

Чому старі травостої страждають сильніше?

Багаторічні бобові не переорюють щороку, тому поле працює як постійний резерватор: зимуючі стадії фітономуса, апіона й товстоніжки накопичуються в поверхневому шарі ґрунту та в рослинних рештках просто на місці. З кожним роком використання щільність популяції зростає, а травостій водночас зріджується й гірше компенсує пошкодження. Саме тому насіннєве призначення планують на другий-третій рік, а старші поля переводять у кормові або виводять із сівозміни.

← Повернутися до словника