Шкідники однорічних зернобобових культур

Q: Чим небезпечні бульбочкові довгоносики, якщо листок відростає?

Півкруглі виїмки по краю листка доросла рослина компенсує, а реальна шкода йде під землею: личинки виїдають кореневі бульбочки й зупиняють симбіотичну азотфіксацію. Рослина переходить на ґрунтовий азот, знижується білковість насіння, а поле втрачає азотний баланс, заради якого бобову ставили в сівозміну. Тому поріг рахують на сходах — 10–15 жуків/м² у фазі 1–3 листків.

Q: Як виявити горохового зерноїда до збирання?

Жуків шукають у квітках гороху під час цвітіння, де вони живляться пилком і відкладають яйця на молоді боби; згодом на стулці видно дрібні жовті яйця. Личинка розвивається всередині горошини й непомітна до появи круглого «віконця». Партію перевіряють розколом або замочуванням проби — пошкоджені горошини спливають; це визначає потребу у фумігації перед зберіганням.

Q: Коли обробляти горох, щоб не нашкодити бджолам?

Критичні обробітки припадають на бутонізацію та початок цвітіння, тобто на період активного відвідування посіву запилювачами. Обприскування виносять на вечірні або нічні години й завчасно попереджають власників пасік у радіусі кількох кілометрів. Перевагу віддають препаратам із коротшим періодом токсичної дії для бджіл; якщо поріг досягнуто лише на краях поля, обмежуються крайовим обробітком.

Q: Чи однаковий комплекс шкідників на горосі й на сої?

Спільні для обох культур — бульбочкові довгоносики, попелиці та павутинний кліщ. Горох сильніше страждає від специфічних видів: горохового зерноїда й горохової плодожерки. Соя частіше потерпає від паросткової мухи на старті, акацієвої вогнівки на бобах і кліща в посушливі роки. Тому системи захисту двох культур будують окремо, навіть якщо вони йдуть поруч у сівозміні.

Шкідники однорічних зернобобових культур — комплекс фітофагів гороху, сої, нуту, квасолі, чини та кормових бобів. Особливість цієї групи в тому, що частина видів шкодить непомітно для ока: вони пошкоджують не листок, а бульбочки на коренях або насінину всередині боба, тож втрати виявляються вже на вагах і на насіннєвому контролі.

На фото — гороховий зерноїд (Bruchus pisorum), один із видів комплексу, який визначає не польові, а складські й насіннєві втрати: личинка розвивається всередині горошини, і пошкоджене насіння втрачає схожість та товарність.
Фото: Malte, Wikimedia Commons, ліцензія CC BY-SA 3.0.

Основні види та їхня шкодочинність

Шкідники сходів і кореневої системи

Бульбочкові довгоносики (Sitona lineatus, S. crinitus) — імаго вигризає по краю листка характерні півкруглі виїмки, але головну шкоду завдають личинки, які виїдають кореневі бульбочки й фактично вимикають азотфіксацію.
Паросткова муха (Delia platura) — пошкоджує проростки в ґрунті, найнебезпечніша на сої за холодної затяжної весни.

Сисні

Горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum) — колонії на верхівках і суцвіттях, спричиняють скручування й опадання квіток, переносять віруси.
Трипси (Kakothrips robustus) — деформація квіток і молодих бобів, характерна сріблястість.
Павутинний кліщ — на сої в посушливі роки, з крайових смуг усередину поля.

Шкідники генеративних органів

Гороховий зерноїд (Bruchus pisorum) — карантинно значущий у насінництві; личинка живе в горошині до збирання й після нього.
Горохова плодожерка (Cydia nigricana) — гусениці виїдають насіння в бобі, лишаючи екскременти й павутину.
Акацієва вогнівка (Etiella zinckenella) — на сої, нуті та квасолі.

Це важливо: Пошкодження бульбочковими довгоносиками коштує дорожче, ніж здається за площею об’їденого листка. Втрата кореневих бульбочок означає перехід рослини з симбіотичного азоту на ґрунтовий, тобто фактичну втрату головної переваги бобової культури в сівозміні. Поріг на сходах — 10–15 жуків/м² або 3–5 виїмок на рослину у фазі 1–3 листків, коли рослина ще не здатна компенсувати пошкодження.

Фази ризику й моніторинг

Перший критичний період — сходи та 1–3 справжніх листки (довгоносики, паросткова муха). Другий — бутонізація й початок цвітіння, коли на поле заходять зерноїд, плодожерка та попелиці; саме тоді обробіток захищає майбутнє насіння, а не листок. Третій — налив бобів, коли вирішується частка пошкодженого насіння. Для обліку лету використовують феромонні пастки на плодожерку та косіння сачком по діагоналі поля; зерноїда рахують оглядом квіток на нижніх ярусах.

Система захисту

Просторова ізоляція та сівозміна: нове поле гороху розміщують не ближче ніж за 500–1000 м від торішнього — зерноїд і довгоносики мігрують з місць зимівлі й багаторічних бобових.
Ранній стислий строк сівби: дає рослині «втекти» від піку заселення довгоносиком, а спосіб сівби та щільність впливають на мікроклімат у нижньому ярусі.
Насіннєвий контроль: партії з ознаками зерноїда очищають і фумігують; за потреби застосовують фумігацію у сховищі.
Біологічні засоби й ентомофаги: трихограма проти яєць плодожерки, збереження сонечок і золотоочок обмежує попелицю без обробітку.
Інсектициди за порогом: піретроїди й фосфорорганіка на початку цвітіння, з обов’язковим винесенням обробітку на вечірні години заради захисту бджіл-запилювачів.

Часті питання

Чим небезпечні бульбочкові довгоносики, якщо листок відростає?

Півкруглі виїмки по краю листка — це лише видима частина проблеми, і доросла рослина справді їх компенсує. Реальна шкода йде під землею: личинки живляться вмістом кореневих бульбочок, а без них симбіотична азотфіксація зупиняється. Рослина переходить на ґрунтовий азот, знижує білковість насіння, а поле втрачає той азотний баланс, заради якого бобову й ставили в сівозміну. Тому поріг рахують саме на сходах — 10–15 жуків/м² у фазі 1–3 листків.

Як виявити горохового зерноїда до збирання?

Дорослих жуків шукають у квітках гороху під час цвітіння — вони живляться пилком і саме там відкладають яйця на молоді боби. Пізніше на стулці боба видно дрібні жовті яйця, а всередині горошини розвивається личинка, зовні непомітна до появи характерного круглого «віконця». Найнадійніший спосіб перевірки партії — розкол або замочування проби насіння: пошкоджені горошини спливають. Виявлення на цьому етапі вже не рятує врожай, але визначає, чи потрібна фумігація перед закладанням на зберігання.

Коли обробляти горох, щоб не нашкодити бджолам?

Найкритичніші обробітки припадають на бутонізацію та початок цвітіння, тобто саме на період активного відвідування посіву запилювачами. Правило просте: обприскування виносять на вечірні або нічні години, коли літ припинився, і завчасно попереджають власників пасік у радіусі кількох кілометрів. Перевагу віддають препаратам із коротшим періодом токсичної дії для бджіл і уникають бакових сумішей, що подовжують цей період. Якщо поріг досягнуто лише на крайових смугах, обмежуються краєвим обробітком.

Чи однаковий комплекс шкідників на горосі й на сої?

Частково: спільні для обох культур бульбочкові довгоносики, попелиці та павутинний кліщ. Але горох сильніше страждає від специфічних видів — горохового зерноїда й горохової плодожерки, які на сої практично не шкодять. Соя натомість частіше потерпає від паросткової мухи на старті, акацієвої вогнівки на бобах і кліща в посушливі роки, коли шкодочинність зростає стрибком. Тому системи захисту двох культур будують окремо, навіть якщо вони йдуть поруч у сівозміні.

← Повернутися до словника