Словник агронома / Рослинництво

Посухостійкість

Посухостійкість — здатність рослини переносити тривалий дефіцит вологи й супутній перегрів із мінімальним зниженням продуктивності, а після відновлення вологозабезпечення швидко повертатися до нормального росту. Це не одна ознака, а комплекс морфологічних, фізіологічних і біохімічних властивостей, які до того ж по-різному працюють у різні фази розвитку.

Втрати врожаю від посухи за фазами розвитку Стовпчикова діаграма: зниження врожайності зернової культури після десятиденної посухи в різні фази. Від 8 відсотків у кущенні до 42 відсотків у цвітінні та заплідненні; критичний період охоплює колосіння, цвітіння й налив зерна, пунктирна лінія позначає поріг істотних втрат 20 відсотків. 8 % 18 % 30 % 42 % 34 % 6 % поріг істотних втрат — 20 % Вегетативні фази Критичний період за вологою Дозрівання 0 10 20 30 40 50 Сходи — кущення Вихід у трубку Колосіння Цвітіння, запліднення Налив зерна Повна стиглість Фаза розвитку зернової культури Зниження врожайності, %
Однакова за тривалістю посуха коштує зовсім різних грошей залежно від фази: у кущенні посів здебільшого компенсує стрес, у цвітінні — ні. Схема: ЦІІАТ.

Три групи механізмів

Практичний наслідок: сорт, стійкий у степовій зоні, може програвати в зоні з іншим розподілом опадів, бо там працює інший механізм. Тому посухостійкість завжди оцінюють у зв’язці з тим, коли саме приходить дефіцит вологи й наскільки глибоко профіль встиг зволожитися взимку — це вже питання потенціалу ґрунтової вологи.

Це важливо: Втрати визначає не тривалість посухи, а фаза. Дефіцит вологи в кущенні зменшує кількість продуктивних стебел, у колосінні — озерненість колоса, у наливі — масу 1000 зерен. Перші два елементи посів іще частково компенсує (кущення, підтягування підгону), останній — уже ні. Тому 10 діб посухи в цвітінні коштують у п’ять разів дорожче, ніж такі самі 10 діб на початку вегетації.

Як підвищити стійкість посіву

Генетика дає лише частину результату, решту забезпечує агротехніка накопичення й ощадного витрачання вологи. Працюють: розущільнення профілю (чизелювання), щоб коріння дістало нижні запаси; мульча з пожнивних решток і сівба покривних культур проти непродуктивного випаровування; своєчасне знищення бур’янів як прямих конкурентів за воду; поміркована густота стояння — загущений посів у посушливій зоні витрачає запас вологи ще до критичної фази. Живлення теж має значення: калій і фосфор підвищують водоутримувальну здатність тканин, а надлишок азоту дає надмірну вегетативну масу й пришвидшує висушування профілю. Особливості реакції окремих культур розібрано в матеріалі про посухостійкість кукурудзи.

Часті питання

Що таке критичний період за вологою?

Це фаза, у якій нестача води найсильніше знижує врожай, бо саме тоді закладаються елементи продуктивності, які пізніше вже не відновлюються. У колосових це період від виходу в трубку до наливу зерна, у кукурудзи — цвітіння й запилення, у соняшнику — від утворення кошика до цвітіння, у ріпаку — цвітіння й налив насіння. Посуха поза критичним періодом зазвичай знижує врожай на 5–10 %, у критичний — на 30–50 %. Тому строки сівби підбирають так, щоб критична фаза не збігалася з піком червневої або липневої спеки.

Чи можна оцінити посухостійкість сорту прямо в полі?

Прямі лабораторні методи (осмотичний тиск клітинного соку, вміст проліну, водоутримувальна здатність листка) агроному зазвичай недоступні, але непрямі ознаки цілком робочі. Порівнюють поведінку сортів на одному фоні в посушливий рік: швидкість втрати тургору вдень і повнота відновлення вранці, ступінь підсихання нижніх листків, різниця між озерненістю центральної та верхівкової частини колоса. Показова також стабільність урожаю за роками: справді посухостійкий сорт має нижчий максимум, але значно вищий мінімум. Найнадійніша оцінка — власні виробничі смуги 2–3 років на своєму полі.

Чому надлишок азоту знижує посухостійкість?

Високі дози азоту стимулюють ріст вегетативної маси й збільшують площу листкової поверхні, а разом з нею — сумарну транспірацію. Посів швидше вичерпує запас ґрунтової вологи й підходить до критичної фази вже на «сухому» профілі. Додатково потовщені клітинні стінки формуються гірше, тканини стають ніжнішими й швидше втрачають тургор. Тому в посушливій зоні азот дають дробно й прив’язують дозу до фактичного запасу продуктивної вологи навесні, а не до планової врожайності.

Чи допомагають антистресові обробки по листку?

Профілактичні обробки біостимуляторами й препаратами з амінокислотами, бетаїном чи калієм дають помірний ефект — зазвичай кілька відсотків урожаю — і лише за помірного стресу. Ключова умова: обробку роблять до або на самому початку посушливого періоду, а не після того, як листя вже втратило тургор. На пересушеному ґрунті засвоєння через листок різко падає, тому пізні обробки часто безрезультатні. Замінити накопичену в профілі вологу вони не здатні: це доповнення до водозберігальної агротехніки, а не її альтернатива.

Схожі терміни

← Повернутися до словника