Солоді

Q: Чим солоді відрізняються від солонців і солончаків?

Це три стадії одного ряду. У солончаку легкорозчинні солі присутні у вільному стані й накопичуються вгорі. У солонці вільних солей мало, зате понад 20 % обмінного натрію формує щільний стовпчастий горизонт. Солодь — кінцева стадія: натрій витіснений воднем, мул і півтораоксиди винесені, профіль різко диференційований із білястим елювієм. Меліорація різна: солончак промивають, солонець гіпсують, солоді потребують осушення й розущільнення.

Q: Чому елювіальний горизонт має білястий колір?

Колір ґрунту дають переважно сполуки заліза й гумус. При осолодінні кисле середовище переводить залізо, алюміній і мулисту фракцію в рухомі форми, і вони виносяться вниз. Угорі лишаються стійкі зерна кварцу — практично чистий кремнезем із світлим попелястим забарвленням. Горизонт борошнистий на дотик, у сухому стані на стінці розрізу видно білу присипку. Це найнадійніша візуальна ознака солоді.

Q: Чи можна вирощувати польові культури на солодях?

Технічно можна, економічно рідко виправдано. Урожайність на блюдцях коливається в рази залежно від кількості весняної води, а строки польових робіт зміщені відносно решти поля. Найстійкіші варіанти — багаторічні трави, кормові злаки, іноді озиме жито; просапні гинуть від вимокання або пізнішої посухи. Якщо солоді займають 5–10 % площі, практичніше виділити їх в окремий контур і не сіяти там основну культуру.

Солоді — це ґрунти, що утворилися внаслідок осолодіння солонців у замкнених зниженнях за періодичного перезволоження. Характерна ознака — різко диференційований профіль: білястий елювіальний горизонт зверху та щільний, майже водонепроникний ілювіальний під ним. У полі солоді впізнають за «блюдцями» — округлими западинами з випалим посівом.

Осолодіння працює як «конвеєр»: із верхньої частини профілю виносяться мул і півтораоксиди, лишаючи білястий кремнезем, а внизу формується щільний водотривкий горизонт. Схема: ЦІІАТ.

Як формуються солоді

Вихідний матеріал — солонець із високою часткою обмінного натрію. У замкненому зниженні навесні та після злив накопичується прісна вода, яка витісняє натрій із вбирного комплексу, замінюючи його воднем. Колоїди втрачають стійкість, мул і півтораоксиди переходять у рухому форму й вимиваються вниз. Угорі лишається кремнезем — звідси білястий горизонт; унизу винесені частинки цементують ілювіальний прошарок щільністю 1,5–1,7 г/см³.

Будова профілю зверху вниз

HE — гумусово-елювіальний, 15–25 см, гумусу 2–4 %, після дощу запливає.
E — елювіальний, 15–25 см, білястий, пилуватий, майже без мулу.
I — ілювіальний, 40–50 см, темний, брилистий, водотривкий.
Pgl — оглеєна порода з сизими та іржавими плямами.

Це важливо: Головний обмежувальний чинник солодей — не бідність, а водно-повітряний режим. Ілювіальний горизонт не пропускає воду вниз, тому навесні «блюдце» стоїть під водою 2–4 тижні й коріння задихається, а в червні профіль пересихає до кам’яного стану. Обробляти солоді можна лише у вузькому вікні фізичної стиглості — буквально 2–3 дні.

Використання та поліпшення

У виробництві солоді найчастіше виводять зі складу орних земель: урожай нестабільний, а агрегати грузнуть у мокрих западинах. Раціональніше залишати «блюдця» під багаторічні трави, лучні угіддя чи лісосмуги. Якщо ділянку все ж обробляють, завдання — покращити аерацію й водопроникність: глибоке розпушування ілювіального горизонту (див. чизелювання), органіка, гіпсування, відведення поверхневих вод.

Де їх шукати на полі

Солоді приурочені до безстічних знижень — подів, блюдець, лиманів, — тому їхнє поширення читається з рельєфу. Часто сусідять із солонцями та солончаками, утворюючи комплекси плям на одному полі. Потужність гумусованої частини тут мала — 20–30 см, тому поглиблення оранки одразу виносить білястий елювій на поверхню.

Часті питання

Чим солоді відрізняються від солонців і солончаків?

Це три стадії одного ряду засолених ґрунтів. У солончаку легкорозчинні солі присутні у вільному стані й накопичуються на поверхні. У солонці вільних солей мало, зате понад 20 % обмінного натрію у вбирному комплексі, через що формується щільний стовпчастий горизонт. Солодь — це кінцева стадія: натрій уже витіснений воднем, мул і півтораоксиди винесені, а профіль став різко диференційованим із білястим елювієм. Практична різниця в меліорації: солончак промивають, солонець гіпсують, а солоді потребують передусім осушення й розущільнення.

Чому елювіальний горизонт має білястий колір?

Колір ґрунту в основному дають сполуки заліза й гумус. При осолодінні кисле середовище переводить залізо, алюміній і мулисту фракцію в рухомі форми, і вони виносяться низхідним потоком у нижню частину профілю. У верхньому шарі лишаються стійкі до розчинення зерна кварцу — практично чистий кремнезем, який і має світле, майже попелясте забарвлення. На дотик такий горизонт борошнистий, а в сухому стані на стінці розрізу видно характерну білу присипку. Це найнадійніша візуальна ознака солоді.

Чи можна вирощувати польові культури на солодях?

Технічно можна, економічно — рідко виправдано. Урожайність на «блюдцях» коливається в рази залежно від кількості весняної води, а строки польових робіт зміщені відносно решти поля. Найстійкіші варіанти — багаторічні трави, кормові злаки, іноді озиме жито; просапні на солодях зазвичай гинуть від вимокання або від пізнішої посухи. Якщо солоді займають до 5–10 % площі поля, найпрактичніше рішення — виділити їх у окремий контур і не сіяти там основну культуру взагалі.

Що дає розущільнення ілювіального горизонту?

Глибоке безполицеве розпушування на 35–45 см розколює водотривкий прошарок і створює шляхи для скидання надлишкової води вглиб, скорочуючи строк весняного затоплення. Разом із цим у профіль заходить повітря, і аеробна мікробіота починає працювати вже з квітня, а не з травня. Ефект нестійкий: без внесення органіки та без гіпсування за наявності натрію горизонт замулюється й ущільнюється знову за 2–3 сезони. Тому розущільнення планують не як разовий захід, а як частину циклу разом із травами й органічними добривами.

← Повернутися до словника