Словник агронома / Захист рослин

Фітосанітарний моніторинг

Фітосанітарний моніторинг — це система постійних спостережень за появою, поширенням і розвитком шкідників, хвороб та бур’янів на полі. Він дає ті вхідні дані, без яких решта захисту рослин перетворюється на здогади: саме тут з’являється число, яке потім порівнюють з порогом і за яким ухвалюють рішення про обробку.

Схема: фітосанітарний моніторинг — маршрутне обстеження поля й облік у точках
Рожеві смуги — краї поля, які завжди заселені сильніше. Саме тому маршрут веде по діагоналі вглиб, а не вздовж дороги. Схема: ЦІІАТ.

Навіщо потрібен фітосанітарний моніторинг

Він відповідає на три питання: що саме є на полі, скільки його і куди рухається чисельність. Без першої відповіді препарат добирають навмання, без другої неможливо порівняти ситуацію з економічним порогом шкодочинності, без третьої — зрозуміти, чи встигаєте ви взагалі.

Саме тому в інтегрованій системі захисту моніторинг стоїть одразу після агротехніки й перед будь-яким рішенням про препарат.

Як проводять фітосанітарний моніторинг

  1. Маршрут по діагоналі. Заходять углиб поля, а не оглядають край із дороги. Краї заселені сильніше й дають завищену картину — рішення за ними виходить дорожчим, ніж потрібно.
  2. Облік в кількох точках. На кожній обліковій одиниці — квадратному метрі, рослині, пастці — рахують чисельність, а не оцінюють «на око».
  3. Фіксують фази. І фазу шкідливого організму, і фазу культури: та сама чисельність у різні фази означає різний ризик.
  4. Записують із датою. Без дати немає динаміки, а без динаміки одне обстеження дає лише точку.
Це важливо: одне обстеження показує стан, два — напрямок. Саме різниця між двома обліками говорить, чи встигнете ви спрацювати до перевищення порога, чи вже спізнились. Тому записаний облік коштує значно більше, ніж побачений і забутий.

Інструменти фітосанітарного моніторингу

Крім маршрутних обліків, використовують феромонні пастки для визначення строків льоту шкідників, ґрунтові розкопки для обліку ґрунтових видів, жовті клейові пастки в закритому ґрунті. Для хвороб додається прогноз за погодними умовами: для фузаріозу колоса й склеротиніозу рішення часто ухвалюють саме за прогнозом, бо на момент появи симптомів вікно обробки вже закрите.

Типові помилки

Загальні підходи до фітосанітарних спостережень публікує ФАО.

Часті питання

Як часто проводити обстеження полів?

Орієнтир — щонайменше раз на тиждень у критичні фази культури, а за швидкого наростання загрози частіше, до кількох разів на тиждень. Періодичність визначає не календар, а швидкість розвитку об’єкта: у теплу погоду покоління попелиць змінюється за лічені дні, і тижнева пауза означає зовсім іншу чисельність. У фази, коли культура вже не реагує на пошкодження, частоту знижують.

Чому не можна оглядати поле з краю?

Тому що краї — найменш репрезентативна його частина. Шкідники заселяють поле з узбіч і лісосмуг, тому на краях їхня чисельність зазвичай у рази вища, ніж у середині; там же більше бур’янів і інший мікроклімат. Рішення, ухвалене за краєм, майже завжди завищене: ви обробляєте все поле через ситуацію, яка склалась на кількох метрах. Правильний маршрут веде по діагоналі із заходом углиб, з обліком у кількох рознесених точках.

Що фіксувати під час обстеження?

Мінімальний набір: дату, поле, культуру та її фазу, виявлений вид, його фазу розвитку й чисельність на облікову одиницю. Цього достатньо, щоб порівняти результат із порогом і побачити динаміку між обстеженнями. Корисно додавати погодні умови й місце обліку в межах поля — саме ці дані згодом пояснюють, чому осередок повторюється рік у рік на одній і тій самій ділянці.

Чи можна замінити обстеження прогнозом або супутниковими даними?

Ні, але вони добре доповнюють одне одного. Погодні моделі корисні для хвороб, де зараження відбувається у вузьке вікно й раніше за симптоми; супутникові індекси вказують на неоднорідність посіву й допомагають обрати місця для обліку. Проте ані те, ані інше не називає вид і не дає чисельності на квадратний метр, а саме ці два числа потрібні для порівняння з порогом. Дистанційні дані підказують, куди йти, а не звільняють від того, щоб піти.