Словник агронома / Агрохімія

Кислотність ґрунту (pH)

Кислотність ґрунту — властивість, зумовлена наявністю в ґрунтовому розчині та вбирному комплексі іонів водню (H⁺) й алюмінію (Al³⁺); вимірюється показником pH. Це один із небагатьох агрохімічних параметрів, який змінює не кількість елементів у ґрунті, а їхню доступність: за несприятливого pH внесені добрива фізично залишаються в полі, але рослина їх не бачить.

Схема: кислотність ґрунту і доступність елементів живлення на шкалі pH
Ширина смуги показує, у якому діапазоні pH елемент лишається доступним. Видно головне: жоден окремий показник не оптимальний для всього одразу, а вікно 6,0–7,0 — компроміс, у якому працює найбільше елементів. Схема: ЦІІАТ.

Актуальна й потенційна кислотність ґрунту

В агрохімії розрізняють два показники, і плутати їх не можна, бо вони дають різні цифри для того самого поля.

Чим вони відрізняються на практиці

Практичний наслідок: кислотність ґрунту без уточнення методу — цифра ні про що. Якщо лабораторія дала pH 6,2, обов’язково подивіться, який саме це показник. Водний 6,2 — це нормальний ґрунт, сольовий 6,2 — це вже добре забезпечений, а сольовий 4,8 при водному 5,8 означає серйозну приховану кислотність.

Як кислотність ґрунту впливає на рослини

Нижче pH 5,5 запускається кілька процесів одночасно, і саме їх сукупність, а не сама цифра, б’є по врожаю:

  1. Активується алюміній. Рухомий Al³⁺ ушкоджує кінчики коренів — коренева система стає короткою й розгалуженою біля поверхні, рослина втрачає доступ до вологи глибших шарів.
  2. Фосфор зв’язується. Він утворює малорозчинні сполуки з залізом і алюмінієм, тож внесений фосфор працює лише частково.
  3. Пригнічується мікробіота. Бульбочкові бактерії бобових і вільноживучі азотфіксатори у кислому середовищі майже не працюють, тому симбіотична азотфіксація падає.
  4. Зростає рухомість марганцю. Його надлишок стає токсичним для чутливих культур.
Це важливо: лужна реакція не менш проблемна, ніж кисла. За pH понад 7,5 залізо, марганець і цинк переходять у нерозчинні форми, і типовим наслідком стає карбонатний хлороз на молодому листі. Тут не допоможуть ані більші дози сульфатів, ані вапнування — потрібні хелати зі стійким лігандом або підживлення по листку.

Вапнування: коли й чим

Вапнування — основний спосіб керувати кислотністю ґрунту в бік нейтральної реакції. Рішення про вапнування приймають не за одним аналізом, а за сольовим pH разом із гідролітичною кислотністю та гранулометричним складом: на легкому піщаному ґрунті та сама доза зсуває реакцію значно сильніше, ніж на важкому суглинку, тому норми для них різні. Матеріал обирають за супутньою задачею — вапняк дає лише кальцій, доломітове борошно додає ще й магній і тому вигідніше на легких ґрунтах, дефекат є побічним продуктом цукрових заводів і часто найдешевший у логістиці.

Ефект вапнування розтягнутий у часі: реакція зсувається протягом одного–двох сезонів, а післядія триває роками. Тому контрольний аналіз має сенс робити не раніше ніж через рік. Загальні матеріали з управління ґрунтами й реакцією середовища публікує Ґрунтовий портал ФАО.

Часті питання

Який pH вважається оптимальним?

Для більшості польових культур комфортне вікно — pH 6,0–7,0 за сольовою витяжкою: саме тут одночасно доступні макро- і мікроелементи, нормально працює мікробіота й немає токсичного алюмінію. Але універсальної цифри не існує, бо культури різні. Люцерна, буряк і горох вимогливі до нейтральної реакції й на кислому ґрунті різко втрачають продуктивність. Жито, овес, люпин і картопля кислуватий ґрунт переносять спокійно, а картопля на надто вапнованому полі ще й частіше хворіє на паршу.

Чому водний і сольовий pH дають різні цифри?

Тому що вони вимірюють різні речі. Водна витяжка показує лише вільні іони водню, що вже перебувають у ґрунтовому розчині, — це кислотність «тут і зараз». Сольова витяжка хлоридом калію додатково витісняє з ґрунтового вбирного комплексу поглинуті іони водню й алюмінію, тобто показує ще й резерв, який поступово переходитиме в розчин. Через це сольовий pH завжди нижчий, зазвичай на 0,5–1,0 одиниці, і саме він придатний для розрахунку норм вапна.

Як швидко діє вапнування?

Помітний зсув реакції відбувається протягом одного–двох сезонів, а не одразу після внесення: карбонат має розчинитися й прореагувати з ґрунтовим розчином, і швидкість цього залежить від тонкості помелу, вологості та якості перемішування з ґрунтом. Зате післядія триває роками — на важких ґрунтах ефект від повної норми утримується п’ять і більше сезонів. Контрольний аналіз раніше ніж через рік просто не покаже реального результату.

Чи можна знизити pH лужного ґрунту?

Можна, але це значно дорожче й повільніше за вапнування кислого. Класичні прийоми — внесення елементарної сірки, яка окислюється мікроорганізмами до сірчаної кислоти, застосування фізіологічно кислих добрив на кшталт сульфату амонію та заорювання великих обсягів органіки. На карбонатних ґрунтах, де є запас вільного вапна, суттєво зсунути реакцію практично неможливо: кожна порція кислоти нейтралізується карбонатом. Тому там ідуть іншим шляхом — не змінюють pH, а дають елементи у формах, стійких до лужного середовища.