Словник агронома / Агрохімія

Кислотність ґрунту (pH)

Кислотність ґрунту — властивість, зумовлена наявністю в ґрунтовому розчині та вбирному комплексі іонів водню (H⁺) й алюмінію (Al³⁺); вимірюється показником pH. Це один із небагатьох агрохімічних параметрів, який змінює не кількість елементів у ґрунті, а їхню доступність: за несприятливого pH внесені добрива фізично залишаються в полі, але рослина їх не бачить.

Ширина смуги показує, у якому діапазоні pH елемент лишається доступним. Видно головне: жоден окремий показник не оптимальний для всього одразу, а вікно 6,0–7,0 — компроміс, у якому працює найбільше елементів. Схема: ЦІІАТ.

Актуальна й потенційна кислотність ґрунту

В агрохімії розрізняють два показники, і плутати їх не можна, бо вони дають різні цифри для того самого поля.

Чим вони відрізняються на практиці

Актуальна (pH водний) — визначається у водній витяжці й показує концентрацію вільних іонів H⁺ у розчині зараз. Саме її «відчуває» корінь, тому вона зручна для оцінки поточного стану й підбору культур.
Потенційна (pH сольовий, у витяжці KCl) — враховує ще й іони водню та алюмінію, поглинуті ґрунтовим вбирним комплексом. Це резерв кислотності, який вивільниться згодом, тому саме сольовий pH беруть за основу для розрахунку норм вапна. Він завжди нижчий за водний, зазвичай на 0,5–1,0 одиниці.

Практичний наслідок: кислотність ґрунту без уточнення методу — цифра ні про що. Якщо лабораторія дала pH 6,2, обов’язково подивіться, який саме це показник. Водний 6,2 — це нормальний ґрунт, сольовий 6,2 — це вже добре забезпечений, а сольовий 4,8 при водному 5,8 означає серйозну приховану кислотність.

Як кислотність ґрунту впливає на рослини

Нижче pH 5,5 запускається кілька процесів одночасно, і саме їх сукупність, а не сама цифра, б’є по врожаю:

Активується алюміній. Рухомий Al³⁺ ушкоджує кінчики коренів — коренева система стає короткою й розгалуженою біля поверхні, рослина втрачає доступ до вологи глибших шарів.
Фосфор зв’язується. Він утворює малорозчинні сполуки з залізом і алюмінієм, тож внесений фосфор працює лише частково.
Пригнічується мікробіота. Бульбочкові бактерії бобових і вільноживучі азотфіксатори у кислому середовищі майже не працюють, тому симбіотична азотфіксація падає.
Зростає рухомість марганцю. Його надлишок стає токсичним для чутливих культур.

Це важливо: лужна реакція не менш проблемна, ніж кисла. За pH понад 7,5 залізо, марганець і цинк переходять у нерозчинні форми, і типовим наслідком стає карбонатний хлороз на молодому листі. Тут не допоможуть ані більші дози сульфатів, ані вапнування — потрібні хелати зі стійким лігандом або підживлення по листку.

Вапнування: коли й чим

Вапнування — основний спосіб керувати кислотністю ґрунту в бік нейтральної реакції. Рішення про вапнування приймають не за одним аналізом, а за сольовим pH разом із гідролітичною кислотністю та гранулометричним складом: на легкому піщаному ґрунті та сама доза зсуває реакцію значно сильніше, ніж на важкому суглинку, тому норми для них різні. Матеріал обирають за супутньою задачею — вапняк дає лише кальцій, доломітове борошно додає ще й магній і тому вигідніше на легких ґрунтах, дефекат є побічним продуктом цукрових заводів і часто найдешевший у логістиці.

Ефект вапнування розтягнутий у часі: реакція зсувається протягом одного–двох сезонів, а післядія триває роками. Тому контрольний аналіз має сенс робити не раніше ніж через рік. Загальні матеріали з управління ґрунтами й реакцією середовища публікує Ґрунтовий портал ФАО.

Часті питання

Який pH вважається оптимальним?

Для більшості польових культур комфортне вікно — pH 6,0–7,0 за сольовою витяжкою: саме тут одночасно доступні макро- і мікроелементи, нормально працює мікробіота й немає токсичного алюмінію. Але універсальної цифри не існує, бо культури різні. Люцерна, буряк і горох вимогливі до нейтральної реакції й на кислому ґрунті різко втрачають продуктивність. Жито, овес, люпин і картопля кислуватий ґрунт переносять спокійно, а картопля на надто вапнованому полі ще й частіше хворіє на паршу.

Чому водний і сольовий pH дають різні цифри?

Тому що вони вимірюють різні речі. Водна витяжка показує лише вільні іони водню, що вже перебувають у ґрунтовому розчині, — це кислотність «тут і зараз». Сольова витяжка хлоридом калію додатково витісняє з ґрунтового вбирного комплексу поглинуті іони водню й алюмінію, тобто показує ще й резерв, який поступово переходитиме в розчин. Через це сольовий pH завжди нижчий, зазвичай на 0,5–1,0 одиниці, і саме він придатний для розрахунку норм вапна.

Як швидко діє вапнування?

Помітний зсув реакції відбувається протягом одного–двох сезонів, а не одразу після внесення: карбонат має розчинитися й прореагувати з ґрунтовим розчином, і швидкість цього залежить від тонкості помелу, вологості та якості перемішування з ґрунтом. Зате післядія триває роками — на важких ґрунтах ефект від повної норми утримується п’ять і більше сезонів. Контрольний аналіз раніше ніж через рік просто не покаже реального результату.

Чи можна знизити pH лужного ґрунту?

Можна, але це значно дорожче й повільніше за вапнування кислого. Класичні прийоми — внесення елементарної сірки, яка окислюється мікроорганізмами до сірчаної кислоти, застосування фізіологічно кислих добрив на кшталт сульфату амонію та заорювання великих обсягів органіки. На карбонатних ґрунтах, де є запас вільного вапна, суттєво зсунути реакцію практично неможливо: кожна порція кислоти нейтралізується карбонатом. Тому там ідуть іншим шляхом — не змінюють pH, а дають елементи у формах, стійких до лужного середовища.

← Повернутися до словника