Словник агронома / Агрохімія

Листкове підживлення

Листкове підживлення (позакореневе) — це внесення розчину добрив обприскуванням безпосередньо по вегетуючих рослинах. Елементи проникають крізь воскову кутикулу та продихи листка й уже за кілька годин включаються в обмін речовин, обминаючи весь ґрунтовий шлях. Саме швидкість є головною перевагою методу — і водночас підказкою щодо його справжньої ролі: це інструмент коригування, а не джерело основного живлення.

Ліворуч — чому спрацьовує: розчин проходить крізь кутикулу та продихи прямо до клітин, обминаючи ґрунт і корінь. Праворуч — чому не замінює основне удобрення: обсяг, який фізично можна дати через листок, для азоту, фосфору й калію мізерний. Схема: ЦІІАТ.

Коли листкове підживлення справді працює

Листкове підживлення виправдане у трьох ситуаціях, і в кожній з них він робить те, чого ґрунтове внесення зробити не може.

Гострий дефіцит мікроелементів. Бор, цинк, марганець потрібні в дуже малих кількостях, але терміново — у критичні фази рахунок іде на дні. Через листок їхню потребу можна закрити практично повністю.
Корінь не працює. Холодний ґрунт навесні, посуха, перезволоження, ущільнення, пошкодження шкідниками — за таких умов елементи в ґрунті є, але засвоєння зупинилось. Обробка по листку підтримує рослину, доки не відновиться коренева система.
Керування якістю врожаю. Класичний приклад — внесення карбаміду по колосу пшениці в пізні фази для підвищення вмісту білка, коли ґрунтове внесення вже безглузде.

Головне обмеження: листкове підживлення не замінює ґрунт

Поширений міф: листкове підживлення може замінити основне внесення добрив. Фізика проти. Обсяг розчину, який утримається на листку без стікання, обмежений, а концентрацію не можна піднімати нескінченно — вище певної межі починаються опіки. У підсумку через листок реально дати лише близько 5–10 % потреби рослини в азоті, і ще менше — у фосфорі й калії.

Тому коректне формулювання таке: макроелементи закриваються ґрунтом, мікроелементи — листком. Спроба вибудувати живлення навпаки закінчується або недогодованим посівом, або опіками від надто концентрованого розчину.

Це важливо: форма елемента вирішує не менше за дозу. Сульфати мікроелементів у жорсткій воді випадають в осад ще в баку, тому для листкових обробок беруть хелати — засвоєння зростає приблизно з 20 % до 90 %. Перед першою незвичною баковою сумішшю обов’язковий тест сумісності в літровій банці.

Умови та техніка проведення

Час доби. Ранній ранок або вечір. У спеку крапля висихає раніше, ніж елемент устигне проникнути, а концентрація в залишку зростає — звідси опіки.
Вологість повітря. Що вона вища, то довше крапля лишається рідкою й то більше елемента входить у листок. Сухий гарячий вітер — найгірші умови для позакореневих обробок.
Покриття. Потрібне обприскування дрібною або середньою краплею: важлива кількість точок контакту, а не обсяг вилитої рідини.
Норма розчину. Зазвичай 150–250 л/га. Менше — ризик нерівномірності, більше — стікання з листка на ґрунт.
Стан посіву. Листкове підживлення переносять, якщо рослини пригнічені: на пригнічених спекою чи гербіцидним стресом рослинах обробку переносять: продихи закриті, і замість користі буде додаткове навантаження.

Типові помилки

Листкове підживлення прощає небагато, і майже всі втрати повторюються з року в рік. Найчастіші — підвищення концентрації «щоб подіяло сильніше», робота посеред дня, ігнорування pH і жорсткості води, змішування несумісних препаратів і застосування по листку сульфатів там, де потрібні хелатні форми. Окремо варто згадати спробу лікувати позакореневою обробкою хлороз, спричинений високою кислотністю ґрунту чи перезволоженням: симптом на тиждень відступить, а причина залишиться. Оглядовий матеріал про можливості й межі методу є в публікації Michigan State University.

Часті питання

Чи може листкове підживлення замінити основне внесення добрив?

Ні. Через листок можна дати приблизно 5–10 % потреби рослини в азоті й ще менше у фосфорі та калії — фізично більше не втримається без стікання й опіків. Мікроелементи це справді закриває майже повністю, бо їх потрібно мало. Тому робочою є тільки комбінація: макроелементи через ґрунт, мікроелементи та оперативне коригування — через листок. Побудувати живлення посіву виключно на позакореневих обробках неможливо.

У який час доби обприскувати по листку?

Рано вранці або ввечері, коли повітря прохолодніше й вологіше. Причина не в самому сонці, а у швидкості висихання краплі: чим довше вона лишається рідкою, тим більше елемента встигає пройти крізь кутикулу. У денну спеку крапля висихає за хвилини, елемент кристалізується на поверхні листка й не засвоюється, а концентрація в залишку зростає настільки, що дає опіки. Додатковий чинник — удень продихи часто прикриті, і один із двох шляхів проникнення просто закритий.

Чому після підживлення з’явились опіки на листі?

Практично завжди через перевищення концентрації робочого розчину або невдалі умови. Найчастіші сценарії: збільшили дозу препарату, не збільшивши норму води; працювали в спеку при низькій вологості; поєднали мікродобриво з препаратом, який сам по собі має високу фітотоксичність; обробили посів, уже пригнічений посухою чи гербіцидом. Норму розчину рахують за етикеткою, а не «на око», і за сумнівних умов обробку переносять на наступний день.

Які елементи найефективніші при листковому підживленні?

Мікроелементи — бор, цинк, марганець, залізо, мідь, молібден. Потреба в них вимірюється грамами на гектар, тому через листок її можна закрити повністю й дуже швидко. Добре працюють також сірка й магній, хоч і частково. Азот застосовують у специфічних задачах — насамперед карбамід по колосу для білка. Фосфор і калій через листок дають лише як підтримку в критичну фазу: закрити ними основну потребу неможливо.

← Повернутися до словника