Словник агронома / Захист рослин

Шкідники картоплі

Шкідники картоплі — комплекс фітофагів, що живляться листковим апаратом, стеблами, коренями та бульбами картоплі й здатні знищити від 20 до 80 % урожаю. Особливість культури в тому, що втрати формуються у двох різних площинах: надземній (втрата асиміляційної поверхні) та підземній (пошкодження бульб, яке одночасно знижує і врожай, і придатність до зберігання).

Імаго колорадського жука (Leptinotarsa decemlineata) на листку картоплі
Імаго колорадського жука на листку картоплі. Саме доросла особина, що вийшла із зимівлі, заселяє сходи й відкладає яйця — тому перший обробіток прив’язують до появи жуків, а не личинок.
Фото: Adámozphoto, Wikimedia Commons, ліцензія CC BY-SA 4.0.

Основні види та їхня шкодочинність

Листогризучі

Ґрунтові

Сисні

Це важливо: Обробітки проти колорадського жука прив’язують не до календаря, а до економічного порога шкодочинності — орієнтовно 10 % заселених кущів за чисельності 15–20 личинок на кущ. Ключове правило антирезистентної стратегії: діючі речовини з різних хімічних класів чергують, а один клас не застосовують двічі поспіль за сезон.

Система захисту

  1. Сівозміна: повернення картоплі на попереднє поле не раніше ніж через 3–4 роки — базовий захід проти дротяників і нематоди.
  2. Просторова ізоляція: нові посадки віддаляють від торішніх ділянок, звідки мігрують жуки, що перезимували.
  3. Обробка садивного матеріалу: протруювання бульб знімає тиск ґрунтових шкідників і ранніх листогризучих на старті.
  4. Моніторинг: ґрунтові розкопки на дротяника до садіння; жовті клейові пастки для обліку льоту попелиць.
  5. Біологічні та хімічні засоби: препарати на основі Bacillus thuringiensis проти молодших личинок; інсектициди — за порогом, із чергуванням класів. Для локального відлякування застосовують також репеленти.

Часті питання

Який шкідник картоплі найнебезпечніший?

Відповідь залежить від того, що саме ви вирощуєте. За масовістю та швидкістю втрат перше місце безумовно за колорадським жуком: за кілька теплих днів личинки здатні повністю оголити кущ, а втрата 50 % листкової поверхні у фазу бутонізації коштує приблизно третини врожаю. Але для насіннєвих посадок значно небезпечнішими є попелиці: самі по собі вони шкодять помірно, проте переносять віруси PVY і PLRV, а це означає виродження садивного матеріалу й падіння врожайності на роки вперед, яке вже не виправиш інсектицидом.

Коли починати обробки проти колорадського жука?

Не за календарем, а за досягненням економічного порога шкодочинності — орієнтовно 10 % заселених кущів за чисельності 15–20 личинок на кущ. Найвищу ефективність дає обробіток у період масової появи личинок молодших віків (I–II): вони найвразливіші. Проти імаго, що вийшло із зимівлі, і проти личинок старших віків ефективність тих самих препаратів помітно нижча, а норми витрати доводиться піднімати. Тому поле оглядають регулярно з моменту появи сходів, а не чекають видимих пошкоджень.

Як відрізнити пошкодження дротяником від хвороби?

Дротяник лишає характерний слід: вузькі рівні наскрізні ходи діаметром 2–3 мм із чистими твердими стінками, що пронизують бульбу. Грибкові та бактеріальні ураження (парша, мокра гниль) виглядають інакше — це поверхневі плями, шорсткість або розм’якшена тканина з неприємним запахом. На практиці одне часто переходить в інше: свіжий хід дротяника стає воротами для інфекції, тож у сховищі ви побачите вже комбіновану картину. Саме тому пошкоджені партії не закладають на тривале зберігання.

Чи допомагає сівозміна проти шкідників картоплі?

Проти ґрунтових шкідників — так, це базовий і найдешевший захід. Дротяники та золотиста нематода прив’язані до конкретного поля, тому повернення картоплі не раніше ніж через 3–4 роки різко збиває їхню чисельність; для нематоди як карантинного об’єкта це взагалі ключова вимога. А от проти колорадського жука ефект сівозміни слабший: імаго добре літає й самостійно знаходить нові посадки. Тут сівозміну обов’язково доповнюють просторовою ізоляцією — нове поле розміщують якнайдалі від торішнього.