Словник агронома / Агрохімія

Калійні добрива

Калійні добрива — це джерело калію, який називають елементом якості та імунітету. Він не входить до складу білків, але регулює водний баланс через роботу продихів, керує транспортом цукрів і підвищує стійкість до посухи, морозів та хвороб. Практичний вибір між видами зводиться до одного питання: чи допустимий хлор.

Схема: калійні добрива — хлористий калій, сульфат калію, калімагнезія
Уся різниця між трьома видами — у хлорі та супутньому елементі. Від цього залежить і строк внесення, і перелік культур. Схема: ЦІІАТ.

Калійні добрива: три основні види

Правило хлору: хлористий калій під картоплю навесні — класична помилка. Хлор погіршує крохмалистість і смакові якості бульб, у тютюну псує горіння листа, у винограду й ягідних пригнічує рослину. Для цих культур беруть сульфат калію, навіть попри вищу ціну за одиницю діючої речовини.

Як вносити калійні добрива

Калійні добрива, як і фосфорні, малорухомі в ґрунті — за винятком легких піщаних, де він здатен вимиватися. Тому калійні добрива заробляють у зону розвитку кореневої системи під основний обробіток, а не розкидають по поверхні. Восени це ще й зручно поєднується з внесенням фосфорних добрив під оранку чи глибоке розпушування.

Норму розраховують за винесенням: калію культури виносять багато, причому значна його частина лишається в соломі й гичці. Якщо нетоварна продукція повертається на поле, реальна потреба в добриві помітно нижча — це один з аргументів на користь того, щоб не вивозити солому.

Як розпізнати нестачу

Характерний симптом — крайовий опік: край листкової пластинки буріє й засихає, тоді як середина лишається зеленою. Оскільки калій рухливий у рослині, ознаки з’являються спочатку на нижніх, старих листках — механізм описано в матеріалі макроелементи. Супутні прояви — вилягання посіву й погана виповненість зерна.

Прихований дефіцит проявляється інакше: посів зовні нормальний, але гірше переносить посуху й сильніше уражується хворобами. Саме тому калійне живлення часто недооцінюють — його роль стає очевидною у стресовий рік. Довідкові матеріали публікує ФАО.

Часті питання

Чому хлористий калій вносять тільки восени?

Щоб хлор встиг вимитися з кореневмісного шару до сівби. Восени й узимку опади промивають профіль і переносять хлор у нижні горизонти, де він уже не контактує з молодою кореневою системою. Весняне внесення такої можливості не дає: хлор лишається саме там, де починає рости культура. Для більшості зернових це не критично, але для хлорофобних культур різниця принципова, і там беруть безхлорні форми.

Які культури не переносять хлор?

Насамперед картопля, тютюн, виноград, ягідні та більшість овочевих. У картоплі хлор знижує крохмалистість і погіршує смакові якості бульб, у тютюну псує горіння листа, у ягідних пригнічує ріст. Для них застосовують сульфат калію або калімагнезію. Зернові, кукурудза й буряк до хлору значно толерантніші, тому там хлористий калій за осіннього внесення цілком робочий і найдешевший варіант.

Чи можна зменшити норму калію, якщо солома лишається на полі?

Так, і це один із вагомих аргументів проти вивезення соломи. Значна частина спожитого калію лишається саме в нетоварній частині врожаю — соломі, гичці, стеблах, — і при їх поверненні на поле елемент повертається в обіг. Це не звільняє від внесення повністю, бо зерно й коренеплоди все одно виносять калій із поля, але дозволяє коригувати норму. Розрахунок роблять за різницею між загальним винесенням і тим, що повертається з рештками.

Чому нестачу калію часто помічають надто пізно?

Тому що прихований дефіцит не має яскравих симптомів. Посів виглядає нормально, і крайовий опік з’являється вже тоді, коли ситуація зайшла далеко. Проте роль калію проявляється раніше — через гіршу стійкість до посухи, схильність до вилягання й сильніше ураження хворобами, а це списують на погоду або фітосанітарний фон. Тому калійне живлення планують за аналізом ґрунту й винесенням, а не за появою видимих ознак.